ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНВЕСТОРІВ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНВЕСТОРІВ В УКРАЇНІ

30.10.2017 18:19

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Пильгун Наталія Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового Юридичного інституту Національного авіаційного університету; Колісніченко Людмила Андріївна, студентка Навчально-наукового Юридичного інституту Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна;


Протягом усього існування незалежної України всі без винятку органи державної влади та місцевого самоврядування серед пріоритетних механізмів розвитку вітчизняної економіки публічно і голосно виділяли необхідність активної роботи над залученням капітальних іноземних інвестицій. В умовах складної політичної та економічної ситуації останніх років іноземні інвестиції могли б стати тим рятівним кораблем, який зміг би зупинити падіння й стагнацію економіки та сформувати тверде і стале підґрунтя для майбутнього розвитку.

Законодавством України передбачені гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій та охорона прав інвесторів. Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів (ч. 1 ст. 18). Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується на всіх рівнях законодавства України, аж до міжнародних договорів. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій — це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій (ст. 19) [4].

Тобто, виходячи із вище наведеного, можна стверджувати про те, що права інвесторів захищені, як національним законодавством, так і на міжнародному рівні.

Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» та глава 38 Господарського Кодексу України виділяють такі правові гарантії захисту іноземних інвестицій: правовий режим інвестиційної діяльності - застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції; гарантії від примусових вилучень, незаконних дій державних органів та їх посадових осіб; компенсація і відшкодування збитків інвесторам; гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності; гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв’язку з іноземними інвестиціями [1, c. 165].

Тобто законодавство повинне забезпечити реалізацію таких прав інвесторів, як право на отримання прибутку або соціального ефекту від здійснення інвестиційної діяльності; державні гарантії захисту інвестицій; право на пересилання прибутку за межі України; право на судовий захист законних прав та інтересів інвестора; право на відшкодування заподіяних інвестору збитків [3]. На жаль, вказані норми на практиці мають декларативний характер, що наглядно можна проілюструвати на прикладі вітчизняного аграрного сектору.

Як відомо, на сьогодні аграрний сектор – це найперспективніша галузь економіки України, що швидко розвивається і має значний потенціал зростання: сприятливі погодні умови, дуже родючий грунт та високий людський потенціал. У той же час, через відсутність допомоги від держави, вітчизняні виробники потребують збільшення залучення інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації галузі, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та поліпшення інфраструктури аграрного виробництва в цілому.

Однак на сьогодні існує низка факторів, які стримують надходження іноземних інвестицій у цю сферу. Першочерговою проблемою є лібералізація ринку землі. Проблема навіть не у відсутності відкритого ринку землі (адже де-факто він існує), а у відсутності чітких правил гри та постійній змінюваності процесів отримання земельних ділянок. Рішенням цієї проблеми є наявність політичної волі щодо формування стратегії розвитку земельного законодавства, визначення чітких і простих процедур її викупу та оренди для провадження господарської діяльності.

Окрім того, вітчизняне податкове законодавство України змінюється щороку, а його положення та діяльність фіскальних органів жодним чином не спрямовані на захист прав інвесторів, які бажають отримати стабільність і планувати свою діяльність на десятки років уперед. Зокрема, суперечливим питанням є скасування пільг для виробників сільськогосподарської продукції. Звичайно, не можна заперечувати того, що багато інвесторів переглянуть свої плани про інвестування у сільське господарство, якщо пільги буде повністю скасовано, але завдяки здійсненню оптимізації та здійсненню міжнародного податкового планування й структурування холдингів через низькоподаткові юрисдикції податковий тягар і фінансові витрати можна якісно знизити.

Виходячи із вище наведеного, можна сказати, що на противагу встановленим гарантіям, інвестори зіштовхуються з такою проблемою, як виведення отриманих прибутків за кордон. Так обмеженнями Національного Банку України заборонено виплату дивідендів, а також введено дуже жорсткий контроль з обмеженням купівлі та виплати валюти за кордон. Наявність таких обмежень змушує потенційних інвесторів шукати альтернативні й часто дуже складні механізми операцій з коштами за межами фінансового поля України [2, c. 56].

Разом з тим в Україні існує ситуація, в якій кримінальні провадження проти представників аграрного бізнесу - це ще одна нездорова українська тенденція останніх років. Правоохоронні органи часто зловживають своїми процесуальними правами під час здійснення розслідування кримінальних проваджень, інколи безпідставно використовуючи арешти, обшуки та спецконфіскацію майна аграрних підприємств, що фактично паралізує їх роботу та впливає на перспективний розвиток їх діяльності.

Підсумовуючи вище викладене, можна прийти до висновку, що встановлені державні гарантії для інвесторів є безумовно позитивним фактором. Проте, як показали практичні аспекти їх реалізації, державні гарантії мають більш декларативний характер, аніж належний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів інвесторів. Вказане потребує вдосконалення існуючої нормативно-правової бази, практики застосування цих норм та злагодженої роботи органів влади усіх рівнів.

Література:

1. Господарський кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. на 24 лютого 2017 року: Офіц. текст. -  К.: Алерта, 2017. – 176 с.

2. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України: постанова Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 р. №410 // Офіційний вісник України. – 2017. - №5 – ст. 174.

3. Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10.09.1991 р. №1540а-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №46. - ст. 616.

4. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. №1560-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №47. - ст. 646.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота