ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ

01.11.2017 19:05

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Шайко Дар’я Русланівна, студентка 3 курсу, Університет Державної Фіскальної Служби України


Зростання відкритості економіки України сприяє активізації залучення держави до процесів міжнародного обміну робочою силою. Міграційні трансформації на світовому ринку праці, зумовлені глобалізаційними зрушеннями у світовому господарстві – складне і багатоаспектне явище, яке характеризується різноспрямованістю потоків робочої сили, наслідків для різних країн і різних груп країн залежно від рівня їх економічного розвитку, рівня інтелектуального потенціалу, структури зайнятості, наявності можливостей для професійної самореалізації, рівня оплати праці та добробуту в державі тощо.  

Дослідженню окремих питань впливу глобалізації на ринок праці та зайнятість населення присвячені численні публікації науковців, зокрема С. Бандура, О. Грішнової, А. Колота, Е. Лібанової, Л. Лісогор, В. Новицького, В. Онікієнка, Ю. Пахомова, І. Петрової, Л. Шевченко та ін. Проте на сьогодні в Україні досить актуальними є дослідження, які комплексно оцінюють особливості впливу глобалізації на розвиток національних ринків праці у відкритих економіках.

Метою даної роботи є визначення особливостей впливу глобалізації на розвиток національного ринку праці.

Глобалізація світової економіки призводить до загострення конкуренції на світових ринках праці. У сучасних умовах вирішальним чинником розвитку ринку праці є якість робочої сили, а саме: рівень освіти, професійна підготовка, рівень кваліфікації, досвід роботи. За оцінками як західних, так і вітчизняних економістів, в умовах глобалізації і технічної революції дедалі актуальнішою стає проблема скорочення попиту на некваліфіковану робочу силу й зростання на кваліфіковану, на тих працівників, які володіють суміжними професіями та таких, які здатні до освоєння нових знань та до перенавчання. 

Наразі у підготовці кваліфікованих кадрів в Україні назріли значні проблеми, до яких можна віднести скорочення державних інвестицій в освіту, науку, наукове обслуговування тощо. У країні зберігається достатньо низький попит на фахівців у галузях, які визначають розвиток науково-технічного прогресу. Крім того, практично відсутня диференціація в оплаті праці висококваліфікованих і низькокваліфікованих працівників. Достатньо гострою залишається проблема відтоку кадрів як за межі країни, так і всередині неї, тобто перехід з наукоємних галузей і виробництв до таких сфер зайнятості, які не вимагають високої кваліфікації, але приносять значний дохід.

На міжнародному ринку праці Україна переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відзначається і тенденція до зростання кількості іноземних громадян, що працюють в Україні, що визначає відповідні тенденції міграційного приросту населення України . Як свідчать статистичні дані, кількість останніх приблизно в 10 разів менша, ніж кількість українців, які працюють за кордоном (при цьому мова йде лише про офіційну статистику, яка не враховує нелегальних мігрантів та біженців) [1]. У нашій країні працевлаштовуються громадяни з Росії, Молдови, Китаю, В’єтнаму, Туреччини переважно у сфері торгівлі, послуг тощо, в той час як українці за кордоном – у промисловості, будівництві, сільському господарстві.

За статистичними даними Державної служби статистики України, ситуація на сучасному українському ринку праці є достатньо складною та напруженою, оскільки спостерігається тенденція до скорочення попиту на робочу силу, а також зменшення чисельності зайнятого населення. Так, кількість зайнятих громадян України у віці 15–70 років у 2015 р. становила 16,44 млн осіб, що на 1,63 млн осіб менше, ніж у попередньому році, та на 2,87 млн осіб більше, ніж у 2013 р. [2, с. 25; 4].

  Найбільш помітними та важкими наслідками впливу глобалізаційних процесів на зайнятість населення є безробіття та підвищення мобільності робочої сили, тобто трудова міграція. Так, станом на 2015 р. кількість безробітного населення України у віці 15–70 років склала 1,65 млн осіб [3, с. 351].

Трудова міграція є достатньо негативним явищем для України, оскільки вказує на сукупність несприятливих умов всередині країні, які виштовхують населення в міжнародні міграційні процеси. Так, за статистичними даними у 2015 р. кількість громадян України, які тимчасово працювали за кордоном за ліцензією на працевлаштування, склала 76,9 тис. осіб і була на 1,1 млн осіб менше порівняно з попереднім роком.

Таким чином, з метою мінімізації негативних наслідків глобалізації на розвиток ринку праці в Україні необхідно сприяти залученню соціальних інвестицій у розвиток людського капіталу, які безпосередньо впливають на рівень інноваційної активності, посилити державний контроль за експортом робочої сили, захистити права українських працівників за межами країни, здійснити кардинальні заходи щодо недопущення нелегальної трудової міграції, вдосконалити міграційну політику.

Література:

1. Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org

2. Статистичний щорічник України за 2014 рік / За ред. І. М. Жук. – Київ : Державна служба статистики України, 2015. – 586 с.

3. Державна служба статистики України [електронний ресурс]. – режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/.

________________________

Науковий керівник: Сидорко Наталія Леонідівна, старший викладач, Університет Державної Фіскальної Служби України

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота