БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

17.12.2019 21:33

[Секція 7. Податкова система. Бюджетна система]

Автор: Жукова Юлія Вадимівна, студент, Харківський торговельно-економічний інститут, Київський національний торговельно-економічний університет


Розвиток соціальної інфраструктури підвищує якість життя населення, що є, в кінцевому рахунку, основою зростання національної економіки, а також зміцнення соціальної стабільності в суспільстві. Ці проблеми дуже актуальні для всіх країн світу. Традиційно соціальна сфера має бюджетне фінансування, що тягне за собою безліч проблем, особливо в перехідний період.

Соціальний захист – це комплекс правових, економічних та соціальних гарантій, що забезпечує держава кожному громадянину: право на безпечну працю, збереження здоров’я у процесі праці, економічний захист і підтримку працівників та їх сімей у випадку тимчасової втрати працездатності на виробництві, медичну і професійну реабілітацію.

Головними пріоритетами соціальної політики є покращення матеріального рівня населення, подолання бідності, підвищення розвитку ринку праці та її мотивації, зменшення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, перехід до адресної підтримки малозабезпечених верств населення, всебічний розвиток освіти, науки і культури, охорони здоров’я з урахуванням можливостей та потенціалу ринкової економіки.

В Україні закладено правові та інституційні основи нової системи соціального захисту. Ця система характеризується такими рисами:

по-перше, в Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист і встановлені державні гарантії його здійснення;

по-друге, створено численне соціально-захисне законодавство (термін "законодавство" в даному випадку застосовується мною в широкому сенсі), яким передбачається юридичний механізм надання населенню соціальних грошових виплат і соціальних послуг в певних випадках, які по міжнародно-правовою практикою отримали назву " соціальних ризиків ";

по-третє, хоча в цій системі поки не має єдиного правового акта, який закріпив би загальні принципи саме соціального захисту, все ж існуючий системний характер актів, що регулюють відносини в сфері соціального захисту, і їх функціональне групування, направлено на захист населення від негативних наслідків настання соціальних ризиків;

по-четверте, в інституціональному плані національна система соціального захисту включає в себе: 

1. всі організаційно-фінансово-правові форми, через які безпосередньо здійснюються соціальні виплати і надаються соціальні послуги окремим громадянам в разі настання соціальних ризиків, це - соціальне страхування, фінансування за рахунок податків, державна соціальна допомога, недержавне соціальне забезпечення; 

2. непрямі (непрямі) заходи соціального захисту, які набувають все більш широкого застосування.

Витрати на соціальну сферу становлять в Україні близько 18% ВВП, однак основний тягар соціальних витрат лежить сьогодні на бюджетах регіонів та їх місцевих структур, з яких фінансується приблизно 80% всієї соціальної сфери.

Основними пріоритетними напрямами реформування і вдосконалення механізму системи управління соціальним захистом населення в Україні є:

1. впровадження комплексу заходів щодо радикальної модернізації діючої пенсійної системи, забезпечення переходу від бюджетного до страхового принципу фінансування значної частини витрат на соціальний захист;

2. перегляд системи критеріїв та підстав, за якими громадянам надають пільги і призначають соціальні виплати;

3. підвищення ефективності виконання міжнародно-правових зобов'язань у сфері вдосконалення державної системи соціального захисту; забезпечення прозорості і координації під час фінансування всіх державних програм соціального спрямування.

Отже, в умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах, враховуючи позитивні і негативні моменти впровадження тих чи інших елементів соціальної політики в розвинених країнах загального добробуту.

Сталий економічний розвиток країни неможливий без формування соціально забезпеченого суспільства. Поєднання проблем розвитку ринкових відносин з посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності і після її завершення. Зрештою, економічне зростання і підвищення народного добробуту - взаємопов'язані процеси.

Література:

1. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mlsp.kmu.gov.ua/

2. Соціальне страхування : підруч. / за ред. О. П. Кириленко та В. С. Толуб’яка. – Тернопіль : Екон. думка ТНЕУ, 2016. – 516 с.

3. Фещенко Л. В., Проноза П. В., Кузьминчук Н. В. Б 37 Бюджетна система України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 440 с. 

________________

Науковий керівник: Сидоренко Ольга Олексіївна, старший викладач, Київський національний торговельно-економічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота