БОЙОВА БЕЗПІЛОТНА АВІАЦІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

БОЙОВА БЕЗПІЛОТНА АВІАЦІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ

25.05.2023 23:02

[11. Національна безпека]

Автор: Шевцов Анатолій Леонідович, кандидат наук з державного управління, професор кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Історія безпілотних повітряних апаратів розпочалася ще на початку XX сторіччя, коли американський військовий інженер і винахідник Чарльз Кеттерінг створив модель бойового повітряного апарату, яким керувала не людина, а годинниковий механізм [1]. Згодом ідея безпілотного авіаційного судна з перемінним успіхом і у різних інтерпретаціях то спалахувала то згасала в різних країнах світу, поки у 1933 році у Великобританії не був створений повноцінний безпілотний літак з дистанційним радіокеруванням. Безумовно ця новинка не залишилась без уваги військових і спочатку використовувалась як літак-мішень, а із початком Другої світової війни, як літак-боєприпас.

У повоєнний період, за часів глобального світового блокового протистояння,  так званої «холодної війни», тема саме бойового використання безпілотних апаратів стала невитребуваною і відійшла на задній план поступаючись бурхливому розвитку ракетно-артилерійської зброї та пілотованої авіації. Однак, досвід десятків локальних війн і регіональних збройних конфліктів реанімував ідею використання безпілотників у бойових діях, перш за все на оперативно-тактичному рівні. Виявилось, що безпілотні літальні апарати (далі - БПЛА), починаючи від елементарних легких дронів до важких повітряних літаків, мають безліч позитивних сторін і перевершують традиційну пілотовану техніку за ціною, мобільністю і загальною ефективністю. До переваг, які без сумніву вигідно відрізняють безпілотні повітряні апарати, можна віднести наступні:

• не потребують довготривалої і дороговартісної підготовки пілотів ( підготовка оператора БПЛА триває 2-4 тижні, а льотчика 4-5 років);

• відносна дешевизна у порівнянні з бойовими літаками ( вартість апарату типу “Bayraktar TB-2” складає 320 тис. доларів США, а літака “F-16” 43-50 млн. доларів США);

• не вимагають спеціально облаштованих аеродромів з розголуженою і складною системою радіолокаційного й навігаційного обладнання, регламентно-ремонтною базою та іншими об’єктами забезпечення польотів;

• можливість безперешкодного використання в умовах радіаційного і хімічного зараження;

• складність виявлення засобами радіолокаційного спостереження противника;

• невеликі швидкості і занадто малі висоти застосування, що фактично унеможливлює боротьбу з ними винищувальної авіації та зенітно-ракетних комплексів;

• широкий функціональний діапазон застосування у якості розвідувальних та ударних комплексів, а також ретрансляторів зв’язку;

• значні дальності автономного польоту – до 1000 км.;

• легкість зберігання, транспортування, обслуговування та підготовки до бойового використання;

• можливість виконання найбільш небезпечних і ризикованих бойових завдань без загрози життю особового складу.

Повномасштабні бойові дії на теренах України довели не тільки життєздатність і перспективність бойової безпілотної авіації, а й надали поштовх до пошуку нових конструкторських рішень в розробці такої техніки, а також розвитку тактики її застосування. Треба зазначити, що ще у 2014 році в Україні поряд з існуючими і досить якісними для свого часу безпілотними апаратами Ту-141 “Стриж”, Ту-143 “Рейс” була створена серія нових розвідувальних коригувальних безпілотників. Самі відомі з них “Лелека-100”, “Фурія”, “Валькірія” з радіусом дії від 40 до 200 км. У листопаді 2018 року Україна уклала угоду з Туреччиною про придбання шести сучасних ударних безпілотників “Bayraktar TB-2”, трьох наземних станцій управління та двохсот авіаційних бомб, що коригуться, на загальну суму 69 млн. доларів США. Угода включала  підготовку українських спеціалістів, технічну підтримку, освоєння та обслуговування на території України. Байрактари стали першими ударними дронами української армії [2]. Це також сприяло суттєвому просуванню на шляху розробки і поповнення вітчизняної лінійки безпілотних апаратів новими зразками бойового призначення. Так, у 2020 році Державним Київським конструкторським бюро “Луч” презентовано ударний БПЛА “Сокіл-300”, але у зв’язку із інтенсивними воєнними діями і регулярними масованими обстрілами промислових та інфраструктурних об’єктів України до серійного виробництва справа не дійшла. Між тим, модель виявилась дуже вдалою з високими бойовими і льотними характеристиками, а саме: швидкість – до 560 км/год; дальність польоту – до 1300 км; практична стеля 10-12 км; тривалість польоту до 5 годин; корисна вантажопід’ємність до 300 кг [3]. До речі, це не єдиний успіх українських авіаконструкторів. Не менш вагомою і своєчасною виявилась розробка легкого багаторазового ударно-розвідувального безпілотного комплексу “Punisher” для Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Вартість комплексу становить біля 50 тисяч доларів США. Апарат здатний атакувати цілі за допомогою вільно падаючих бомб з радіусом суцільного ураження до 40 метрів. Максимальна висота польоту 400 метрів, швидкість – 198 км/год, дальність польоту до 45 км [4].

Безумовно у ситуації, що переживає Україна, було б логічним і правильним нарощувати зусилля у розробці вітчизняної бойової безпілотної авіації. Але, через низку об’єктивних обставин, дане завдання вбачається дуже проблематичним. Це пов’язано з певними обмеженнями, що випливають із режиму воєнного стану, суттєвим скороченням промислових і технологічних можливостей, недостатністю цільових фінансових ресурсів, дефіцитом інженерно-технічних і конструкторських кадрів. Виходячи з того, що реальна потреба у безпілотних апаратах для Збройних Сил України становить навіть не сотні , а тисячі одиниць, кустарним способом задовольнити її неможливо.  Тому, навіть в складних умовах війни, було б доцільно:

• внести зміни і доповнення до документів Уряду по забезпеченню реалізації Стратегії воєнної безпеки, що затверджена Указом Президента України від 25.03.2021 року № 121/2021, а також План заходів з реалізації Стратегії забезпечення державної безпеки, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 року № 328-р, в яких одним із пріоритетних напрямків розвитку української зброї і військової техніки має бути виробництво бойових безпілотних авіаційних комплексів;

• використовувати технологічну і промислову базу західних партнерів для виробництва окремих вузлів і механізмів БПЛА з послідуючою їх зборкою в Україні;

• у вищих навчальних закладах України, що готують інженерів-конструкторів безпілотних літальних апаратів збільшити обсяг державного замовлення і кількість бюджетних місць на дану спеціальність;

• в організаційно-штатну структуру з’єднань і частин Збройних Сил України ввести підрозділи безпілотної авіації, а у відповідних навчальних центрах налагодити підготовку військовослужбовців відповідних військово-облікових спеціальностей;

• навчальні плани вищих військових навчальних закладів з дисципліни “Загальна тактика” доповнити розділом “Тактика бойового застосування безпілотних літальних апаратів у сучасному бою”;

• Генеральному штабу Збройних Сил України узагальнити досвід бойового застосування БПЛА в ході ведення бойових дій на території нашої держави, що дало б підстави для обгрунтованих змін та доповнень положень відповідних бойових статутів.

Таким чином, проблема бойового використання БПЛА несподівано стала одним із ключових, вирішальних факторів успішного ведення бойових дій, причому не тільки безпосередньо на полі бою, а і в глибокому тилу противника.

Література:

1. Пєтушкова В.Б., Потапова С.О. “Історія створення безпілотних літальних апаратів” - Електронний ресурс.  

2. Чмут Т.  “Чи готова Україна до війни дронів” - Електронний ресурс. 

3. “Сокіл – 300” - Електронний ресурс. Вікіпедія.

4. Новіков С.“Війна дронів. Які українські безпілотники задіяні на полі бою” - Електронний ресурс. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота