ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

21.11.2017 17:39

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Бідюк Дарина Анатоліївна, студентка юридичного інституту Національного авіаційного університету


Україна, як досить молода держава, ще тільки перебуває в процесі становлення та розвитку стабільного й освіченого правового суспільства, що є її основною метою. Здійснюючи це завдання, законодавці повинні усвідомлювати основні правові ідеї, які є невід’ємною складовою культурно-правової спадщини людства. Адже саме цінний багатовіковий досвід авторитетних правових традицій допоможе створити квітучу державу з могутнім правовим підґрунтям.

В правовій доктрині особливого поширення набули три основні концепції прав людини, що стали базовими для законодавств різних держав і правосвідомості їх населення, оскільки відображають певну культурно-правову традицію, сформовану і розвинену в певних історико-географічних умовах. Такими є ліберальна, колективістська та ісламська концепції прав людини.

Звертаючись до ліберальної (або «західної») концепції прав людини, можна зазначити, що вона виходить з пріоритету природних прав особистості і необхідності закріплення гарантій їх дотримання в публічному порядку і конституційних основах держави, і тільки так держава може гарантовано сприяти вільному розвитку особистості. Ця концепція визнає життя людини як найвищу соціальну цінність. Вона дає можливість особистості бути самобутньою, вільною та сміливо виражати свої погляди. Ліберальна концепція була розроблена вченими перших століть Нового часу – Г. Гроцієм, Дж. Локком, Ш.Монтескьє, Б.Спінозою та ін. «Скільки людей, стільки і думок», тому кожний дослідник мав досить індивідуальні погляди на права людини, але при всіх особливостях цих поглядів, спільними рисами концепції є впевненість необхідності забезпечити кожній людині можливість користуватися невід’ємними правами, такими як право на життя, особисту свободу, повну недоторканість, соціальну самореалізацію. Ліберальна концепція знайшла своє раннє втілення у Декларації незалежності США 1776 року та в Декларації прав людини і громадянина 1789 року (Франція). Вона є досить демократичною по відношенню до громадянина та людини як особистості, тому широко застосовується у багатьох країнах світу [1, c.77].

Основоположні ідеї вищезазначеної концепції наступні:

1) всі люди народжуються вільними і абсолютно ніхто не має повноважень позбавляти їх особистих прав, навпаки, охорона цих прав розглядається як головне призначення держави;

2) свобода людини при цьому обмежена певними рамками, тобто особа не може вчиняти дії, які зашкодять іншій особі. Всі люди рівні;

3) основні межі свободи визначаються лише законом, який виступає у ролі міри свободи: дозволено все, що не заборонено законом [1, c.78].

Розглядаючи наступну концепцію – колективістську, можна зазначити, що вона доволі обмежує особисті права людини, адже основоположною її ідеєю є пріоритетність перед особистими інтересами – інтересів колективу, тобто певної суспільної групи – громади, панівного класу тощо. Як показала недавня історія, приклади втілення цієї концепції на практиці виявилися досить руйнівним, адже по суті вони призводили до дискримінації окремих категорій осіб, що обумовило загальну антигуманність режимів побудованих на колективістських принципах. Також, громадяни мають нести певні обов’язки перед державною та суспільством, що дедалі більше обмежує особисту свободу. Цю концепцію досить детально розглядав Жан-Жак Руссо. Його теорія демократії ґрунтується на тезі про незалежність влади народу. Саме народ має загальну волю, неподільний суверенітет. Єдина воля можлива лише на ґрунті майнової рівності. Народ як колективна істота може бути представлений тільки загалом, а не обраними представниками. Його загальна воля виражається безпосередньо на зборах, де визначаються закони й діяльність уряду. Жан-Жак Руссо стверджував: «Якщо хтось відмовиться підкорятися загальній волі, то він буде до цього примушений всім організмом, а це означає, що його силою примусять бути вільним». Як відомо, колективістські ідеї знайшли втілення в марксизмі-ленінізмі і соціалістичному праві. Рене Давид навіть виділив окрему «сім’ю соціалістичного права», яку він характеризує таким чином: «Керівники соціалістичних країн декларують розбудову суспільства нового типу, в якому не буде держави і права. Тому єдиним джерелом соціалістичного права є революційна творчість законодавця, що втілює волю народу, керованого комуністичною партією. Засоби виробництва націоналізовані. Приватне право поступається пануванню права публічного» [2, c.78].

Наступною концепцією є ісламська. В основу її положень покладена релігія, адже її зміст частково відповідає Корану. Наприклад, за цією концепцією жінки дещо обмежені в правах, людина не може розпоряджатися своїми правами, адже всі її дії визначені Аллахом тощо. Для ісламської концепції характерне поділення  на сфери прав для мусульман та не мусульман. Ця концепція зазвичай поширена в країнах мусульманського світу [6,с 212] 

Україна, як і більшість країн Європи, дотримується ліберальної концепції прав людини, що є більш демократичною і відкриває широкі можливості для реалізації громадянином особистих прав та свобод. 

Література:

1. Крегул Ю. І. Права і свободи людини: [навч. посіб. для студентів вузів] / Крегул Ю. І., Ладиченко В. В., Орленко О. І. – К. : Книга, 2004. – 288 с.

2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности.  М.: Междунар. отношения, 1996. – 400 с.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини (основні міжнародно-правові документи). – К., 1989.

4. Загальна Декларація прав людини. – 10.12.1948.

5. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. – 04.11.1950.

6. Ісламські традиції права:Моногр.-Одеса: Юр. література,2006.-296 с.

7. Основные начала мусульманского права/ Л.В.С. Ван ден Берг; Предисл. Л.Р. Сокияйнена.- М.: Наталис,2005.-240с.

____________________________

Науковий керівник: Радзівілл Олександр Анатолійович, професор, кандидат юридичних наук, доцент, Національний авіаційний університет

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота